Моє село. Вінець усього світу!
І назва, мов дівчині - до лиця.
А навесні засяють білим цвітом
Стрункі акації - квітучі деревця.
Тоді село здаля, мов наречена,
В розкішних білих шатах - до вінця.
І шепотлива назва - Білолісся
Селу моєму, справді, до лиця.
Частину Бессарабії займає,
Моє на пагорбі розкинуте село.
На світі місця кращого немає,
Мабуть, тому, що я люблю його.