Душа болить і серце крає,
Що вже у рідному краю
Хороші пісні не лунають,
Що в душу впали так мою.

Здається, висохло неначе
Народне наше джерело,
Та серце щиро вірить хоче,
Що невичерпним є воно.

В моєму серці заздрість грає,
Що у російському краю
Спокійно люди щастя мають
Співати пісню ген свою.

Що в нас мистецтво вже вмирає,
Так і не змігши розцвісти,
Що мова наша затихає,
А їй би стільки ще рости!

Микола Лисецький, 1984 р.